Одеський національний політехнічний університет у період

Великої Вітчизняної війни

Вже на другий день війни інститут проводжав на фронт членів свого колективу. У складі одних з перших пішли на фронт доценти О. Перлін, С.Л. Мак, асистенти К.І. Заблонський, В. Лобоцький, М.П. Похило, аспірант М. Беспалько. Багато студентів стали курсантами військових училищ, академії ім. М.В. Фрунзе.

Військова обстановка склалася так, що Одеса, яка не перебувала в безпосередній близькості від державного кордону, незабаром після початку війни стала прифронтовим містом. А потім почалася 73-денна героїчна оборона міста... Серед захисників твердині перебувало чимало викладачів і студентів індустріального інституту.

Ветеран вузу І.Я. Передерій командував під Одесою батареєю зенітного полку. Після поранення він тривалий час очолював майстерні Приморської армії, Південного фронту, а потім 1-го Українського фронту.

Серед перших захисників Одеси, нагороджених орденом Леніна, був викладач інституту Д.П. Бойко. Берегова батарея, якою він командував, вела запеклі бої із супротивником у червні 1941 року.

Відважно бився із супротивником під Одесою, на Північному Кавказі й у Криму мобілізований в Червону Армію з першого дня війни один з найстарших працівників інституту І.С. Щиклін.

Не мало юнаків і дівчат направив інститут у розпорядження військового командування для участі у фортифікаційних роботах на підступах до Одеси.

Героїзм воїнів на полях боїв перегукувався із самовідданою працею радянських людей у тилу. Міцніла нерушима дружба фронту й тилу. Удень і вночі працювали майстерні й лабораторії інституту під гаслом: «Все для фронту, все для перемоги». Бюро технічної допомоги механічного факультету на чолі з доцентом Н.А. Нікуліним та група викладачів кафедри гідравліки й деталей машин у дні оборони Одеси зайнялися проектуванням і виготовленням стаціонарних вогнеметів, які успішно застосовувалися захисниками міста в боях проти німецько-фашистських загарбників. Ними була створена особлива конструкція стовбурних насадок, що значно збільшили смертоносний вогненний струмінь вогнеметів. Одночасно в навчальних майстернях було налагоджено випуск дослідних зразків 50-міліметрових мінометів,  виробництво яких було організовано на підприємствах обложеного міста. З ініціативи й при участі викладачів інституту почалося виробництво пляшок з горючою сумішшю для боротьби з ворожими танками, а також капсулів-детонаторів для гранат і мін. Ці роботи проводилися під керівництвом професора Є.К. Лопатто, доцентів М.Л. Варламова, В.В. Вязова, П.Я. Крайнього й інші.

Після ухвалення рішення про евакуацію з Одеси й області найважливіших підприємств за рішенням керівництва області директор інституту М.Ф. Волохович був затверджений першим секретарем Воднотранспортного райкому партії. Він виконав велику організаторську роботу з евакуації матеріальних і культурних цінностей, поранених і населення міста.

Окупувавши в жовтні 1941 року залишену радянськими військами Одесу, фашистські вандали стали грабувати місто і його жителів, вивозити в Німеччину й Румунію народногосподарські цінності. З індустріального інституту окупанти вивезли майже 60% верстатного парку. Частина викладачів інституту з різних причин не змогли виїхати з Одеси. Багато хто з них продовжували боротися з ворогом усіма доступними способами, допомагали партизанам і підпільникам. Так, професор Є.К. Лопатто з доручення підпілля допоміг зірвати вивіз супротивником устаткування Одеського суперфосфатного заводу. З ризиком для життя він виготовляв у лабораторії університету, де працював у ті дні, а також і на своїй квартирі вибухівку, міни з толовим детонатором, які успішно використовувалися патріотами для здійснення диверсійних актів у морському порту. Завідувач кафедрою виробництва й розподілу електроенергії В.С. Дірацу в 1942-1944 р.р. був членом підпільною антифашисткою організації. Він виконав кілька доручень по саботажу заходів окупаційної влади в Одесі, які намагалися налагодити роботу електростанції.

Не знаючи втоми, віддавали свою енергію й силу справі перемоги співробітники інституту, що виїхали на схід країни. З 1 жовтня 1943 року Одеський індустріальний інститут відновив свою роботу в Пензі, почав готовити інженерні кадри для промисловості СРСР. Директором інституту був призначений С.П. Березко. Ще на початку війни професор В.А. Добровольський як видатний інженер-машинобудівник за наказом Наркомату евакуювався в Краснодар, де займався дослідницькою роботою, а потім очолив механічні інститути в Сталінграді й Челябінську. В 1944 р. за заслуги в розвитку науки й організацію роботи вузу В.А. Добровольському було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки й техніки РРФСР». За виконання завдань Державного комітету оборони по створенню спеціального озброєння він удостоївся вищої нагороди Батьківщини ордена Леніна, а також значка «Відмінник танкобудування». Самовіддано працювали на оборонних підприємствах країни державні стипендіати інституту В.О. Параіл, І.П. Никіфоров та інші.

10 квітня 1944 року війська 3-го Українського фронту звільнили Одесу. Одночасно почалося відновлення шкіл, технікумів і вищих навчальних закладів. Перемогу над фашистською Німеччиною в травні 1945 року одеські політехніки зустріли новими успіхами в підготовці кваліфікованих інженерних кадрів. Вони ще з більшим натхненням узялися за відновлення зруйнованих корпусів інституту й зміцнення його матеріально-технічної бази, за перетворення свого вузу в передовий вищий технічний навчальний заклад республіки. Ще більший підйом у відновленні інституту був досягнутий після повернення із фронтів викладачів, співробітників і студентів інституту.

Багато хто з викладачів, співробітників і студентів, що пішли на війну або воювали на окупованій території, смертю хоробрих полягли на бойовищах. Ще більше пішло з життя в післявоєнні роки. Вічна слава й пам'ять героям-переможцям! На згадку про їх на території університету зведений цей пам'ятник.

І зараз, через 65 років від дня Перемоги, в університеті працюють колишні фронтовики часів Великої Вітчизняної. Це – Коваленко Віктор Іванович, Коновалов Петро Ілліч, Лисий Микола Матвійович, Поляновський Юрій Іванович, Смирнов Олександр Ілліч, Троян Григорій Леонтійович. Довгих, мирних й щасливих років життя, дорогі наші ветерани!

 Напередодні Великого Свята ветерани люб'язно погодилися поділитися своїми спогадами про події часів Великої Вітчизняної війни. Участник Великої Вітчизняної війни, професор Раєвський Рем Трофимович спільно з кафедрою фізичного виховання та спорту гуманітарного факультету, туристичним клубом ОНПУ "Романтик" і видавництвом ОНПУ "Наука і техніка" випустили до дня Перемоги достатньо цікавий буклет.